Коли ми з Юрієм одружилися, вирішили на подаровані гроші зробити ремонт, придбали нові меблі. Квартира йому дісталася від бабусі з дідом, яких вже кілька років немає в живих. І ось, розбираючи тонни непотребу і всякого мотлоху, я натрапила на шикарний шовковий халат. Дуже еротичний, з чорним мереживом. Поцікавилася у чоловіка, сказав бабуся носила. Я спочатку здивувалася, але потім повірила, адже він був заритий глибоко на антресолях, а його колишня крім спортивних костюмів нічого не носила. Але мені так сподобався цей халатик, що я вирішила залишити його собі. Чоловік сказав «Так носи заради бога, якщо тебе не лякає, що він бабусин.» І ось випрала я його, одягла, стою на кухні, готую. Чоловік лежить у спальні з ноутбуком. Раптом чую за спиною дихання і підлога скрипить, ну думаю, чоловіка совість замучала, допомагати прийшов. Обертаюся - нікого! У мене душа в п'яти пішла! Я бігом в спальню, розповідаю в жаху, він мовчить. Далі - гірше. Вночі почало вмикатися світло в коридорі, я думала, що божеволію, але чоловік теж це бачив. Ще з таким клацанням, аж моторошно. Там же, в коридорі, стояла шафа з дідусевими інструментами, який на замок зачінявся. Як приходимо додому звідки - дверцята відчінені. Скільки його не зачіняли, а він все одно завжди відкритий. Відвезли шафу на дачу. Стали образи і тіні з'являтися в дверних отворах. Загалом стали якісь речі немислимі відбуватися, що стало страшно в темряві спати, купили нічник. Причому, (може, у мене параноя, звичайно), але я помітила, що як халат цей вдягаю, так і починає все ходором ходити. Купила в церкві свічки, запалила, стала по квартирі ходити, дивлюся, в одній з кімнат у кутку дим чорний повалив і свічка моментально згоріла. Тут-то чоловік і розколовся, каже, давно тут таке відбувається, ще до нашого з ним знайомства батюшку два рази викликали, щоб порядок навів. А там, де дим був, бабусине ліжко стояло, де вона в муках померла. А перед смертю просила з нею іконку її срібну в труну покласти. Тільки ікону цю я серед мотлоху знайшла! Тобто не виконали її прохання.